1. Словник української мови в 11 томах

гадюччя

ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадю́ка.

Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Щог., Поезії, 1958, 410);

Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (Панч, III, 1956, 233);

Треба знищить гадюччя потворне, Неприступний рубіж перейти, І бійцеве життя неповторне Треба вміть у бою зберегти (Фомін, Вибр., 1958, 111);

*У порівн. А воно ж [паливо] сире — в печі сичить, як гадюччя. Не хоче горіти (Збан., Єдина, 1959, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадюччя — гадю́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гадюччя — -я, с. Збірн. до гадюка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадюччя — ГАДЮ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до гадю́ка. Тільки й видно між кущами, Що гадюччя й ящірок (Я. Щоголів); Степ кишів гадюччям, ужами, навіть величезними полозами (П. Словник української мови у 20 томах
  4. гадюччя — Гадю́ччя, -ччя, -ччю, -ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гадюччя — Гадюччя, -чя с. соб. Гадюки. Тілько й видко між кущами, що гадюччя й ящірок. Щог. Сл. 123. Словник української мови Грінченка