гадючник
ГАДЮ́ЧНИК, а, ч.
1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки.
Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур’янами (Гончар, Тронка, 1963, 285).
2. перен. Скупчення ворожих сил.
Доки минули цей розворушений гадючник — смугу повсталих колоній та хуторів — до краю вимучились всі, від командира до гуртоправа (Гончар, Таврія.., 1957, 414);
В своєму гадючнику українські буржуазні націоналісти розпинали і обпльовували ім’я Шевченка, лили на нього потоки бруду,.. дико знущалися над його світлою пам’яттю (Жовт., 2, 1956, 88).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гадючник — гадю́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гадючник — -а, ч. 1》 Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. 2》 перен. Скупчення ворожих сил. В'язолистий гадючник — багаторічна трав'яниста рослина родини розоцвітих. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадючник — ГАДЮ́ЧНИК¹, а, ч. 1. Місце, де живуть гадюки; кубло гадюки. * У порівн. Звалища артилерійських снарядів, що, мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- гадючник — (-а) ч. 1. мол., крим.; зневажл. Кафе, ресторан невисокої категорії. Затягли до "гадючника", так напоїли, що він ледве тримався на ногах (А. Дімаров, Прожити й розповісти). БСРЖ, 119; ПСУМС, 16; СЖЗ, 29; ЯБМ, 1, 214. 2. крим. Злодійське кубло. Словник жарґонної лексики української мови
- гадючник — ГАДЮ́ЧНИК (місце, де живуть плазуни; гніздо гадюки), ГАДОВИ́ЩЕ, КУБЛО́, КУ́БЛИЩЕ, КИ́ШЛО розм. Звалище артилерійських снарядів.., мов гадюки в гадючнику, дрімали в цій землі, приховані бур'янами (О. Гончар); До пенька з усіх сторін повзли вужаки.. Словник синонімів української мови
- гадючник — Гадючник, -ка м. 1) Змѣиное гнѣздо. Екатеринослав. 2) раст. = воронець, Spiraea Filipendula L. ЗЮЗО. І. 137. 3) Низенькая землянка. Херс. Викопав якийсь гадючник у землі. Левиц. Пов. 343. Словник української мови Грінченка