гадя
ГАДЯ́, я́ти, с., розм.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу підступну молоду людину.
— Гадав [Григорій], що як Сова візьме його гадя, його Рахірку, то ми таки зараз відділимо йому половину нашої землі (Коб., II, 1956, 39).
Словник української мови (СУМ-11)