гадячий

ГА́ДЯЧИЙ, а, е, розм.

Належний гадові.

Коли ж відвар прохолонув, змішала [Мелюзина] його з гадячим салом (Н. Королева);

– Оце б ви упхалися в гадяче гніздо! – кликнула ненависно Марія, що вже тоді з Григорієм і сестрою не дуже-то в згоді проживала (О. Кобилянська);

* У порівн. Гук, крик, галас, мов гадячий клекіт, ні на хвилину не вгавав (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. гадячий — га́дячий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. гадячий — -а, -е, розм. Прикм. до гад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гадячий — Га́дячий, -ча, -че = гадю́чий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гадячий — ГА́ДЯЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до гад. Та під п’яну руч гордовито волали вони (підліщани); — Ми однодворці, майже дворя-ани! — Голодранці! — гукали їм з інших частин. — А все ж не куркульня гадяча!.. (Крот., Сини… 1948, 13).  Словник української мови в 11 томах
5. гадячий — Гадячий, -а, -е 1) = гадовий, гадючий. Мил. М. 48. Сім голов гадячих. Гн. І. 22. 2) гадяче зілля. раст. Veronica chamaedrus. Вх. Пч. II. 37.  Словник української мови Грінченка