галя

(-і) ж. мол. Те саме, що галюн. ПСУМС, 17.

Значення в інших словниках

1. галя — Га́ля: — полонина [25] — тут: зала [51]  Словник з творів Івана Франка
2. галя — га́ля іменник жіночого роду полонина діал.  Орфографічний словник української мови
3. галя — Га́ля. Зала. Огонь на ческій виставі. Вже арештовано виновника. Є то 33-літний робітник Карол Петрілка. Він признав ся, що хотів наляти собі в свою лямпу нафти. При наливаню нафти засьвітив сірник, а тоді нафта вибухла [...  Українська літературна мова на Буковині
4. галя — -і, ж., зах. Полонина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. галя — див. заля  Словник чужослів Павло Штепа
6. галя — ГА́ЛЯ, і, ж., діал. Полонина. Кину свої жалі на зелені галі, пущу бором свою тугу, чи не знайде другу (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
7. галя — га́ля зал (ст)||саля (заля) ◊ стаці́йна га́ля → стаційний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. галя — І, ж. Галюцинація. Це галя чи насправді?  Словник сучасного українського сленгу
9. галя — ПОЛОНИ́НА (безліса ділянка верхнього поясу гір, перев. Українських Карпат), ГА́ЛЯ діал. В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали (І. Франко); Звідкілясь із альпійських полонин долітають пахощі (Ю.  Словник синонімів української мови
10. Галя — Га́ля, -лі, -лею, -лю! Га́лин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. галя — ГА́ЛЯ, і, ж., діал. Полонина. Кину свої жалі на зелені галі, пущу бором свою тугу, чи не знайде другу (Л. Укр., І, 1951, 201).  Словник української мови в 11 томах