доходяга
(-и) ч.
1. тюр. Ув'язнений, доведений до крайнього ступеня виснаження. ТСРЯ, 219; ЯБМ, 1, 288.
2. крим., жрм. Виснажена людина. Хто він за національністю — невідомо. Доходяга був просто людиною, доведеною до крайнього ступеня фізичного та духовного виснаження (А. Дімаров, Містечкові історії); Сильна армія "доходягами"? (УМ, 14.09.1999); Дідок-доходяга. СЖЗ, 37; Чабаненко 1992, 1, 292; ЯБМ, 1, 288.
Короткий словник жарґонної лексики української мови