Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
дубинка —
дуби́нка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дубинка —
-и, ж. Зменш.-пестл. до дубина 1), 3), 4).
Великий тлумачний словник сучасної мови
дубинка —
ПА́ЛИЦЯ (примітивна зброя), ДРЮК, ДРЮЧО́К, КИЙ, КИЙО́К, ЛОМА́КА, ДУБИ́НКА розм., ДРЮЧИ́НА розм., БУК діал. Кожний народ наш щедро народжує своїх богатирів, що в будь-яку хвилину можуть палицю, кинуту в нас ворогом...
Словник синонімів української мови
дубинка —
ДУБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дуби́на 1, 3, 4. А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, сину, робити?» «А що ж, — кажу, — тра [треба] комусь їхати в дубинку!» (Рудан., Тв., 1956, 104); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
дубинка —
Дубина, -ни ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. Чуб. ІІІ. 176. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. Харьк. 2) Дубовый лѣсъ. Сим. 26. КС. 1883. І. 34.
Словник української мови Грінченка