дупця

(-і) ж.; мол. Пестл. до дупа 1. <...> він [ліжник] пам'ятає всі зізнання <...> він цілу ніч мені шепоче про твої губи дупцю очі <...> (Р. Малко, Шкіци).

Значення в інших словниках

1. дупця — ду́пця → дупка  Лексикон львівський: поважно і на жарт