дупця

(-і) ж.; мол. Пестл. до дупа 1. <...> він [ліжник] пам'ятає всі зізнання <...> він цілу ніч мені шепоче про твої губи дупцю очі <...> (Р. Малко, Шкіци).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me