Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
дідизна —
Дідизна (21, 438) – “спадщина”;
Словник з творів Івана Франка
дідизна —
діди́зна іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
дідизна —
ДІДИЗНА – ДІДІВЩИНА Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький). Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! – "Еге!...
Літературне слововживання
дідизна —
Діди́зна. Те саме, що дідицтво. Проте як кооперация помножить особисту власність, то яким способом витворить власність збірну? На позір є то собі суперечне. Але в дійсности так не є.
Українська літературна мова на Буковині
дідизна —
-и, ж., заст. Те саме, що дідівщина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дідизна —
див. батьківщина; спадщина
Словник синонімів Вусика
дідизна —
СПА́ДЩИНА (майно і т. ін., що переходить від його власника до іншого), СПА́ДОК, НАЩА́ДОК розм.; БА́ТЬКІВЩИНА, МАТЕРИ́ЗНА, ДІДІВЩИНА, ДІДИ́ЗНА, БАБИ́ЗНА, ПРА́ДІДИЗНА заст., ПРА́ДІДІВЩИНА заст., О́ТЧИНА (ОТЧИ́ЗНА) заст., ВІТЦІ́ВЩИНА діал.
Словник синонімів української мови
дідизна —
ДІДИ́ЗНА, и, ж., заст. Те саме, що діді́вщина. — Ми таки кривдянські Посмітюхи з дідів і прадідів, — знов сказав Микола. — Наша батьківщина й дідизна, і наша держава в Кривді (Н.-Лев., II, 1956, 254); — Аби ж пощастило йому мати хоч половину дідизни (Стельмах, Хліб.., 1959, 100).
Словник української мови в 11 томах
дідизна —
Дідизна, -ни ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.
Словник української мови Грінченка