заначити

(-чу, -чиш) недок.; крим., мол. Надійно сховати щось. // Приховати щось про запас. БСРЖ, 206; СЖЗ, 44.

Короткий словник жарґонної лексики української мови

заначити — -чу, -чиш, док.; заначувати, -ую, -уєш, недок.; перех., розм. Затаїти (затаювати), приховати (приховувати). Великий тлумачний словник сучасної мови