заначити

зана́чити

-чу, -чиш, док.; заначувати, -ую, -уєш, недок.; перех., розм.

Затаїти (затаювати), приховати (приховувати).

Значення в інших словниках

1. заначити — (-чу, -чиш) недок.; крим., мол. Надійно сховати щось. // Приховати щось про запас. БСРЖ, 206; СЖЗ, 44.  Словник жарґонної лексики української мови