кент
(-а) ч.
1. мол. Чоловік, хлопець. І він саме мені назустріч ще з якимсь кентом, поводячи каламутними сірими очима і вочевидь жадаючи похмілля (Ю. Покальчук, Те, що на споді); Не в футболі — а просто на вокзалі — один кент іншому за цигаркою щось не так відповів — той влупив йому чоботом в живіт, як з одинадцятиметрового (Б. Жолдак, Бог буває). ПСУМС, 32.
2. крим., мол. Друг, приятель. БСРЖ, 251; СЖЗ, 52; ЯБМ, 1, 421.
Короткий словник жарґонної лексики української мови