кльово
присл.; безос.-предик.; крим., мол.; схвальн. Добре, чудово. Кльово вчора було. БСРЖ, 261; СЖЗ, 54 // у знач. вигуку. — Ух, кльово, я такої [пісні] ще не чував, — сказав Вітько (М. Омельченко, Свято біди).
Короткий словник жарґонної лексики української мови