1. Словник жарґонної лексики української мови

кльово

присл.; безос.-предик.; крим., мол.; схвальн. Добре, чудово. Кльово вчора було. БСРЖ, 261; СЖЗ, 54 // у знач. вигуку. — Ух, кльово, я такої [пісні] ще не чував, — сказав Вітько (М. Омельченко, Свято біди).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кльово — кльо́во → кляво (м, ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. кльово — присл. Добре. Ну, як? — Кльово, — сказав Хома. (Ю. Андрухович). Кльово, одним словом (О. Ірванець). А пацани справді кльово лабають (Інтернет). А в Політесі кльово вчитися????? (Інтернет). Багатолюдні фестивалі —це місце, де можна кльово «відірватися» (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу