кокс
(-у) ч.;, нарк., мол. Кокаїн. У пітерського мачо Стоґоffа все навсправжки, і якщо нюхати, то чистий кокс, якщо злягатися, то тільки гуртом (Книжник, 2001, № 23). БСРЖ, 268; ПСУМС, 35; ЯБМ, 1, 446.
Короткий словник жарґонної лексики української мови