Словник жарґонної лексики української мови

локатор

(-а) ч., частіше мн. локатори, -ів; мол., крим.; жарт. Вухо. [Староста] інформує вищі інстанції про студентський рух з детальним описом усіх матюків, скабрезностей та еротичних фантазій, які вона почула краєм локатора <...> (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 319; СЖЗ, 61; ЯБМ, 1, 515.

Короткий словник жарґонної лексики української мови

Значення в інших словниках

  1. локатор — Лока́тор: — квартирант [20] — квартирант, жилець [48] — наймач [XVIII] Потім він перенісся до великої кам'яниці, збудованої для винаймування найбіднішим локаторам, і бідував тут страшенно [XVIII]  Словник з творів Івана Франка
  2. локатор — лока́тор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. локатор — -а, ч. 1》 Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль. 2》 спец. Пристрій або програма для локалізації несправностей в устаткуванні, в ЕОМ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. локатор — ЛОКА́ТОР, а, ч. Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль. Може, тут є ще якесь невідоме випромінювання, яке шкідливо впливає на дію локатора? (В.  Словник української мови у 20 томах
  5. локатор — лока́тор (льока́тор) ірон. вухо (м, ср, ст) ◊ наста́вити лока́тори (льока́тори) прислуховуватися; підслуховувати (ст): Дорослі зібралися на поґаданє, а дітиська наста́вили льокатори та пороззявляли писки (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. локатор — лока́тор (від лат. loco – уміщую) пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. локатор — РАДІОЛОКА́ТОР, ЛОКА́ТОР, РАДА́Р. Передавач радіолокатора надсилав у простір імпульси тривалістю в кілька мікросекунд (з журналу); На індикаторах локаторів командного пункту.. з'явились малесенькі світляні плями (В.  Словник синонімів української мови
  8. локатор — ЛОКА́ТОР, а, ч. Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль.  Словник української мови в 11 томах