локатор
ЛОКА́ТОР, а, ч.
Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль.
Може, тут є ще якесь невідоме випромінювання, яке шкідливо впливає на дію локатора? (В. Владко);
Локатор визначив напрямок – захід (О. Бердник);
* У порівн. Бумблякевич наблизився до дзеркала й осудливо подивився на лисіючого грубенького курдуплика з настовбурченими, мов локатори, вухами (Ю. Винничук);
Одним оком [баба Ничипориха] на Романа зирить, а вуха у бік кухні – мов ті локатори (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)