лох
(-а) ч.
1. крим.; зневажл. Жертва злочину; потенційна жертва злочину. БСРЖ, 322; СЖЗ, 62; ЯБМ, 1, 519. // Людина, яку легко обдурити, жертва шахрайства. Ти — професійний пройдисвіт, ти маєш гроші з того, що дуриш лохів, знаєш їхню психологію і робиш з цього гроші, хитрість — твоя зброя (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб); Вони жили дружно і працювали один на одного, коли в Криму було багато курортників, "лохів", як називали бандити порядних і законослухняних людей (ВіП, 2000, № 5); Але покупців (а отже потенційних "лохів") тут не бракує, оскільки відразу за рогом — найбільший у місті автомагазин, а поруч із ним напівстихійний авторинок (УМ, 2.06.2000). ТСРОЖ, 99.
Короткий словник жарґонної лексики української мови