Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
ліжко —
лі́жко іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ліжко —
Постіль, постеля, (морське) койка, ур. ложе, одр, р. одрина; (спільне, в тюрмі) нари, (в хаті) піл; д. ліжниця.
Словник синонімів Караванського
ліжко —
[л’іжко] -жка, м. (на) -жку, р. мн. -жок
Орфоепічний словник української мови
ліжко —
-а, с. Признач. для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. || Місце для спання; постіль. Лікарняне ліжко. Класти в ліжко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ліжко —
ЛІ́ЖКО, а, с. Признач. для лежання меблі у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. По своєму ліжку простягай ніжку (Номис); Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі...
Словник української мови у 20 томах
ліжко —
встава́ти (підво́дитися) / вста́ти (підвести́ся) з лі́жка. Починати одужувати після тяжкої хвороби. На восьмий тиждень я устав з ліжка. Тоді вже почав жваво у силу вбиратись (Марко Вовчок); Він знов був дуже слабий на плеврит.
Фразеологічний словник української мови
ліжко —
ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев'яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі).
Словник синонімів української мови
ліжко —
Лі́жко, -жка, -жку, на лі́жку; лі́жка, лі́жок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ліжко —
ЛІ́ЖКО, а, с. Признач, для лежання мебля у вигляді рами на ніжках з двома спинками, на яку кладуть матрац і постіль. По своєму ліжку простягай ніжку (Номис, 1864, № 9883); Через двері в кімнату Балабуха вглядів здорове ліжко, неначе порон на Росі...
Словник української мови в 11 томах
ліжко —
Ліжко, -ка с. Кровать. По своєму ліжку простягай ніжку. Ном. № 9883. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ном. № 11939. Не на ліжко, — в домовину сиротою ляжу. Шевч. 27. ум. ліженько, ліжечко. Пішов до ліженька, — постілька біленька, а на тій постільці дитинка маленька. Чуб. V. 687.
Словник української мови Грінченка