обставити

(-влю, -виш) кого; крим., мол. Обдурити. Вони вирішили мене обставити (Запис 2000 р.). ПСУМС, 49; ЯБМ, 2, 97.

Значення в інших словниках

1. обставити — обста́вити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обставити — [обставиетие] -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи  Орфоепічний словник української мови
3. обставити — див. обставляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обставити — ОБСТА́ВИТИ див. обставля́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. обставити — обста́вити 1. оточити з усіх боків (ст): Втім, я думаю, вони обставили, мабуть, вулицю своїми людьми... Це ж приїжджають дві грубі шишки! (Керницький) 2. умеблювати (приміщення)(ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. обставити — ВИПЕРЕДЖА́ТИ (рухаючись в одному напрямку з ким-, чим-небудь швидше, опинятися попереду), ВИПЕРЕ́ДЖУВАТИ, ОБГАНЯ́ТИ, ОБГО́НИТИ, ПЕРЕГАНЯ́ТИ, ПЕРЕГО́НИТИ, ОБМИНА́ТИ, ОПЕРЕДЖА́ТИ рідко, ПОПЕРЕДЖА́ТИ рідше, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ рідше, ОБСТАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. обставити — ОБСТА́ВИТИ див. обставля́ти.  Словник української мови в 11 томах
8. обставити — Обставити, -ся см. обставляти, -ся.  Словник української мови Грінченка