Значення в інших словниках
-
прапорщик —
пра́порщик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
прапорщик —
-а, ч. Військове звання, проміжне між сержантським і офіцерським; військовослужбовець, що має це звання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
прапорщик —
див. прапороносець
Словник чужослів Павло Штепа
-
прапорщик —
ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії – молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (С. Васильченко); Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (А.
Словник української мови у 20 томах
-
прапорщик —
ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії — молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (Вас., Незібр. тв.
Словник української мови в 11 томах