прапорщик

ПРА́ПОРЩИК, а, ч.

1. У царській армії — молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин.

Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (Вас., Незібр. тв., 1941, 210);

Служив він з п’ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (Головко, II, 1957, 472);

До Гернів вчащало багато знайомих, від старих відставних генералів до молоденьких прапорщиків, які тільки-тільки закінчили юнкерську школу (Тулуб, В степу.., 1964, 418).

2. З 1972 р. — звання в Радянській Армії, проміжне між старшинським і офіцерським, а також особа (надстроковик), що має це звання.

Значення в інших словниках

1. прапорщик — пра́порщик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прапорщик — -а, ч. Військове звання, проміжне між сержантським і офіцерським; військовослужбовець, що має це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прапорщик — див. прапороносець  Словник чужослів Павло Штепа
4. прапорщик — ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії – молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (С. Васильченко); Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (А.  Словник української мови у 20 томах
5. прапорщик — син. макаронник, прапор.  Словник жарґонної лексики української мови