1. Словник української мови в 11 томах

прапорщик

ПРА́ПОРЩИК, а, ч.

1. У царській армії — молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин.

Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (Вас., Незібр. тв., 1941, 210);

Служив він з п’ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (Головко, II, 1957, 472);

До Гернів вчащало багато знайомих, від старих відставних генералів до молоденьких прапорщиків, які тільки-тільки закінчили юнкерську школу (Тулуб, В степу.., 1964, 418).

2. З 1972 р. — звання в Радянській Армії, проміжне між старшинським і офіцерським, а також особа (надстроковик), що має це звання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прапорщик — пра́порщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прапорщик — -а, ч. Військове звання, проміжне між сержантським і офіцерським; військовослужбовець, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прапорщик — див. прапороносець Словник чужослів Павло Штепа
  4. прапорщик — ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії – молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (С. Васильченко); Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (А. Словник української мови у 20 томах
  5. прапорщик — син. макаронник, прапор. Словник жарґонної лексики української мови