1. Великий тлумачний словник сучасної мови

прапорщик

пра́порщик

-а, ч.

Військове звання, проміжне між сержантським і офіцерським; військовослужбовець, що має це звання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прапорщик — пра́порщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. прапорщик — див. прапороносець Словник чужослів Павло Штепа
  3. прапорщик — ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії – молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (С. Васильченко); Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (А. Словник української мови у 20 томах
  4. прапорщик — син. макаронник, прапор. Словник жарґонної лексики української мови
  5. прапорщик — ПРА́ПОРЩИК, а, ч. 1. У царській армії — молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин. Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах