прапорщик

ПРА́ПОРЩИК, а, ч.

1. У царській армії – молодший офіцерський чин, а також особа, що мала цей чин.

Прапорщик, що пристав до нас, жене теж вперед (С. Васильченко);

Служив він з п'ятнадцятого року, після школи прапорщиків, офіцером на фронті (А. Головко);

До Гернів вчащало багато знайомих, від старих відставних генералів до молоденьких прапорщиків, які тільки-тільки закінчили юнкерську школу (З. Тулуб).

2. З 1972 р. – військове звання, проміжне між старшинським і офіцерським, а також особа (надстроковик), що має це звання.

Він щойно приїхав у вiдпустку i тепер з нетерпiнням ждав, коли вона закiнчиться: адже в частинi його вже, мабуть, оформили на нове, незвичне й красиве звання – прапорщик! (Григорій Тютюнник).