пушка
(-и) ж.; крим.
1. Пістолет; вогнепальна зброя. — Завтра. О десятій ранку. — Годиться! Виходить, за мною — "пушка"? (С. Бортніков, Чистильник); Матросик лиш підняв свою "пушку", як вила Охрімові пришпилили йому руку прямо до стіни (Ю. Гудзь, Ісихія); При ньому виявилась "пушка" — газовий пістолет (Ровесник, 13.07.2000). БСРЖ, 492; ПСУМС, 59; СЖЗ, 87; ЯБМ, 2, 26.
2. Обман; шахрайство. БСРЖ, 492; СЖЗ, 87; ЯБМ, 2, 263.
Короткий словник жарґонної лексики української мови