пійло
(-а) с.
1. крим.; несхвальн. Дешеве вино. СЖЗ, 81.
2. жрм; жарт.-ірон. Спиртний напій. <...> вишняк був його улюбленим напоєм, і він міг видудлити відро цього пійла (Л. Кононович, Мертва грамота).
3. мол.; несхвальн. Кава поганої якости. Аж до кав'ярень Відня, з найкращою у світі кавою, та придорожніх ресторанів СІЛА з найгіршим однойменним пійлом (Книжник, 2001, № 8).
Короткий словник жарґонної лексики української мови