1. Словник жарґонної лексики української мови

пійло

(-а) с.

1. крим.; несхвальн. Дешеве вино. СЖЗ, 81.

2. жрм; жарт.-ірон. Спиртний напій. <...> вишняк був його улюбленим напоєм, і він міг видудлити відро цього пійла (Л. Кононович, Мертва грамота).

3. мол.; несхвальн. Кава поганої якости. Аж до кав'ярень Відня, з найкращою у світі кавою, та придорожніх ресторанів СІЛА з найгіршим однойменним пійлом (Книжник, 2001, № 8).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пійло — пі́йло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пійло — -а, с. 1》 Рідка їжа для худоби з висівками, борошном і т. ін. 2》 розм. Те саме, що питво 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пійло — ПІ́ЙЛО, а, с. 1. Рідка їжа для худоби з висівками, борошном і т. ін. Вона .. тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу (М. Коцюбинський); Слабким телятам даємо пійло з концентратів, і вони швидко поправляються (з наук. літ.). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  4. пійло — БУРДА́ розм. (каламутна, несмачна рідка страва або напій), БАЛАНДА́ розм., ПОМИ́Ї зневажл., ПІ́ЙЛО зневажл. Подали вечерю — якусь бурду з мерзлих буряків (Ю. Словник синонімів української мови
  5. пійло — Пі́йло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пійло — ПІ́ЙЛО, а, с. 1. Рідка їжа для худоби з висівками, борошном і т. ін. Вона.. тільки дивилась, як свині перекидали пійло, місили ногами їжу (Коцюб., II, 1955, 51); Слабким телятам даємо пійло з концентратів, і вони швидко поправляються (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. пійло — Пійло, -ла с. 1) Пойло. 2) Дурной напитокъ вообще. Словник української мови Грінченка