хаза

(-и) ж.; крим.

1. Притон декласованих елементів; злодійське кубло. Місто [Прага], в якому вони [українці] конають і пиячать, сплять по хавірах і хазах, попадаються на крадіжках у маркетах (Ю. Андрухович, Місце зустрічі Germaschka). БСРЖ, 638; СЖЗ, 106; ЯБМ, 2, 481.

2. мол. Будинок, квартира. Тихо розповзається по хазах / ніким не присилене покоління (І. Андрусяк). БСРЖ, 638; СЖЗ, 106; ЯБМ, 2, 481.

Значення в інших словниках

1. хаза — И, ж. Квартира, житло. Їхати на хазу.  Словник сучасного українського сленгу