чмо
с. і ч.; крим., мол., жрм; зневажл. Неприємна людина, яка викликає відразу, огиду. — Чмо цей твій Педро... Невже ти не бачиш, шо він має із тебе зиск? <...> Ти мене ще не знаєш, ви... — Та, що там знати. Нитик і чмо. — Чмо? — Ротік зривається з місця, та Педро хапає у руки залізне полінце. Ротік хвилю мовчить і тупає пріч (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 675; ПСУМС, 78; ТСРОЖ, 252; ЯБМ, 2, 538.
Короткий словник жарґонної лексики української мови