відрухово

відрухо́во мимоволі, мимохіть, спонтанно (ср, ст): Його ясно-блакитні очі померкли, знов набираючи сірої барви, а рука потяглась до ясної чуприни, чухаючи відрухово волосся за вухом (Лисяк)

Значення в інших словниках

1. відрухово — відрухо́во прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. відрухово — Присл. до відруховий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрухово — ВІДРУХО́ВО, зах. Присл. до відрухо́вий. Відрухово я смикнув вудкою і відразу відчув, що вона за щось загачилася і почала швидко поринати у воду (У. Самчук); Дарка відрухово подивилася на Циганюка (Ірина Вільде).  Словник української мови у 20 томах
4. відрухово — ВІДРУХО́ВО, рідко. Присл. до відрухо́вий. Дарка відрухово подивилася на Циганюка (Вільде, Б’є восьма, 1945, 97).  Словник української мови в 11 томах