відібрати —
відібра́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відібрати —
Відібра́ти, відбира́ти. Одержати, дістати, отримати. Він сказав мені при тій нагоді, що вислав Вам тогід цілу скриню часописей і книжок і не получив від Вас письма, котре підтверджувало би, що Ви відібрали їх дійсно (Коб., Листи, 28, 291) // пол.
Українська літературна мова на Буковині
відібрати —
[в'ід'ібратие] -дбеиру, -дбеиреш, -дбеиреимо, -дбеиреите; нак. -дбеири, -дбеир'іт'
Орфоепічний словник української мови
відібрати —
див. відбирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відібрати —
ВІДІБРА́ТИ див. відбира́ти.
Словник української мови у 20 томах
відібрати —
відбива́ти (відбира́ти, перебива́ти) / відби́ти (відібра́ти, переби́ти) хліб чий, у кого, від кого, рідко кому. Позбавляти кого-небудь заробітку, беручись за ту саму роботу. (Галя:) Я, каже, вивчу, як слід, якого хлопця, а він мені буде хліб одбивати...
Фразеологічний словник української мови
відібрати —
ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М.
Словник синонімів української мови
відібрати —
Відібра́ти, див. відбира́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відібрати —
ВІДІБРА́ТИ див. відбира́ти.
Словник української мови в 11 томах
відібрати —
Відібрати см. відбірати.
Словник української мови Грінченка