вірел —
ВІРЕ́Л, вірла́, ч., нар.-поет. Те саме, що оре́л. От забаглося мудрецеві зміряти, як то зависоко від землі до неба. Іде до вірла та просить понести його вгору (з переказу); – Не в людях річ, а в ділі! Будьте смілі, не орлики, вірли! (Б. Лепкий).
Словник української мови у 20 томах