диктувати —
диктува́ти свою́ во́лю кому. Нав’язувати кому-небудь свої погляди і змушувати його діяти відповідно до них. Голі степи за ним (червоним парламентером), ніяких укріплень, і все ж не Дьяконов йому, а він Дьяконову диктує тут волю свою і своїх військ (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
диктувати —
ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.
Словник синонімів української мови
диктувати —
Диктува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
диктувати —
ДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Проказувати, зачитувати що-небудь уголос, щоб той, хто слухає, записував. І тепер він [С. І. Мамонтов] керував усією роботою і в той же час писав п’єсу, жартував з молоддю, диктував ділові папери (Моє життя в мист.
Словник української мови в 11 томах
диктувати —
Диктува́ти, -ту́ю, -єш гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226.
Словник української мови Грінченка