додержувати

доде́ржувати дотримувати (ст): Завсіди треба додержувати слова, але тепер то не часто такі слівні люди трапляються (Авторка)

♦ обіця́ти, а не доде́ржувати — паску́дство → обіцяти

Значення в інших словниках

1. додержувати — доде́ржувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. додержувати — (доки) дотримувати, ви-, зберігати; (порядку) допильновувати; (слова) не порушувати, тримати <�виконувати> що, сов. додержуватися, дотримуватися.  Словник синонімів Караванського
3. додержувати — -ую, -уєш, недок., додержати, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Не відпускати, примушувати кого-небудь перебувати де-небудь. 2》 перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. Додержувати свого слова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. додержувати — доде́ржувати (дотри́мувати) / доде́ржати (дотри́мати) (свого́) сло́ва. Виконувати свої обіцянки, зобов’язання. Курс теоретичної фізики він (Максим) здав на “відмінно”, хоч Федір додержав свого слова і ганяв Максима, як говорили студенти, по спіралі (Н.  Фразеологічний словник української мови
5. додержувати — ДОДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Не відпускати, примушувати кого-небудь перебувати де-небудь. Ой, десь же ти, моя мила, Да із шовку ізшита, Що ти мене та додержала Аж до білого світу (Укр.. лір.  Словник української мови в 11 томах
6. додержувати — Додержувати, -жую, -єш сов. в. додержати, -жу, -жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти.  Словник української мови Грінченка