жилетка

жиле́тка (жилє́тка) лезо (для гоління)(м, ср, ст): Використані після гоління жилетки колись не викидали відразу, ними все щось відшкробували, а новими було добре гострити олівці (Авторка); Отже, той Потішко завжди чимось гандлював: як не “купонами” на убрання, то бритвами, як не бритвами, то милом і жилетками або іншими тоалетними предметами, необхідними в кавалєрському побуті (Керницький)

◊ полька го́стра як жилє́тка → полька

Значення в інших словниках

1. жилетка — жиле́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. жилетка — -и, ж. 1》 Вид чоловічої одежі без коміра та рукавів, яку одягають під піджак чи інший верхній одяг. 2》 Вид жіночої одежі без рукавів, яку одягають на блузку або сукню.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жилетка — Лейбик, камізелька  Словник чужослів Павло Штепа
4. жилетка — БЕЗРУКА́ВКА (вид короткого одягу без рукавів — звичайно як деталь народного або робочого вбрання), КАМІЗЕ́ЛЬКА рідше; ЖИЛЕ́ТКА (ужив. і як назва відповідної деталі європейського чоловічого костюма — трійки); ЖИЛЕ́Т, ЛЕ́ЙБИК діал.  Словник синонімів української мови
5. жилетка — Жиле́тка, -тки, -тці; -ле́тки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. жилетка — ЖИЛЕ́ТКА, и, ж. 1. Вид чоловічої одежі без коміра та рукавів, яку одягають під піджак чи інший верхній одяг. Дивлюсь я, на йому синій розстебнутий жупан і жилетка з срібними гудзиками (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. жилетка — Жилетка, -ки ж. Жилетъ. Ковнір по уші, жилетку надув (джиджулиться). Ном. № 11177.  Словник української мови Грінченка