замовити —
замо́вити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
замовити —
[замовиетие] -оўл'у, -виеш; нак. -оў, -оўтеи
Орфоепічний словник української мови
замовити —
див. замовляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
замовити —
(-влю, -виш) док., кого; крим., мол. Організувати вбивство когось на замовлення; найняти кілера для вбивства когось. Бабуся "замовила" бабусю, бо дуже вже ревнувала (УМ, 14.03.2001). БСРЖ, 198.
Словник жарґонної лексики української мови
замовити —
замо́вити (заки́нути) (до́бре (прихи́льне)) сло́во (слове́чко) кому, за кого. Звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь, посприяти комусь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (М.
Фразеологічний словник української мови
замовити —
ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок.
Словник синонімів української мови