злетіти

злеті́ти впасти скотившись (м, ср, ст): Брат випровадив його на коридор, дав кулаком межи очі – він злетів зі сходів. На тому кінець (Нижанківський)

Значення в інших словниках

1. злетіти — злеті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. злетіти — [злеит’ітие] -еичу, -тиш, -тиемо, -тиете; нак. -ти, -т'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. злетіти — див. злітати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злетіти — голова́ злеті́ла (впа́ла, покоти́лася і т. ін.) (з плече́й (з плеч, з пліч)). Хто-небудь загинув. О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч.  Фразеологічний словник української мови
5. злетіти — ЗЛІТА́ТИ (летячи, підніматися в повітря), ЗЛИНА́ТИ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗРИНА́ТИ, ШУГА́ТИ (стрімко); ЗРИВА́ТИСЯ, ПОРИВА́ТИСЯ (раптово і швидко); СПУ́РХУВАТИ (перев. про птахів, метеликів і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. злетіти — Злеті́ти, злечу́, злети́ш; див. зліта́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. злетіти — ЗЛЕТІ́ТИ див. зліта́ти¹.  Словник української мови в 11 томах
8. злетіти — Зліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. злеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. І. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлетѣть.  Словник української мови Грінченка