змірити —
змі́рити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
змірити —
див. зміряти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змірити —
змі́ряти (змі́рити) / змі́рювати (зміря́ти) очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що. Пильно, уважно оглянути кого-, що-небудь. Голубенко постояв трохи, повернувся і зміряв очима безконечну порожню палубу другого та першого класу (Г. Епік); — Жінку маєш?...
Фразеологічний словник української мови
змірити —
ЗМІ́РИТИ див. зміря́ти.
Словник української мови в 11 томах
змірити —
Змі́рити, -рю, -риш, змі́ряти, -ряю, -єш гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Ном. № 6831. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє. Ном. № 2354.
Словник української мови Грінченка