зір

зір погляд (ст): Одну хвилину довше, як треба, зупинив зір на її очах і виминув її, слухаючи далі лікаря (Ярославська); Обидвоє мали на устах лагідний усміх, потім споважніли, але не відривали зору одне від одного (Ярославська)

Значення в інших словниках

1. зір — зір іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. зір — (здатність бачити) бачення; (очей) погляд; П. очі.  Словник синонімів Караванського
3. зір — [з'ір] зору, м. (ў) зор'і  Орфоепічний словник української мови
4. зір — зору, ч. 1》 Одне з п'яти почуттів, органом якого є око. || Здатність бачити. 2》 Спрямованість очей на кого-, що-небудь; погляд. 3》 Те саме, що очі. Під кутом зору — з погляду кого-, чого-небудь, з того чи іншого боку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зір — Здатність людини і тварин сприймати світлові подразники; органом з. є око, а рецепторами — колбочки і палички очної сітківки; вади з. коригують за допомогою оптичних лінз.  Універсальний словник-енциклопедія
6. зір — випада́ти / ви́пасти з по́ля зо́ру. Залишатися непобаченим. — Ну, Леоніде Павловичу,— кокетуючи, ніби зніяковів Діденко і навіть опустив голову, але так, що Людмила не випала з поля зору.— Яке це має значення! (А. Головко).  Фразеологічний словник української мови
7. зір — О́ЧІ мн. (орган зору), ЗІР, ЗІНИ́ЦІ рідше, БІ́ЛЬМА зневажл., БАНЬКИ вульг., БА́ЛУХИ вульг., СЛІ́ПИ вульг., СЛІПАКИ́ вульг., СЛІ́ПНІ вульг.; ВИ́РЛА розм. (випуклі, витріщені).  Словник синонімів української мови
8. зір — Зір, зо́ру, -рові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. зір — ЗІР, зо́ру, ч. 1. Одно з п’яти почуттів, органом якого є око. Найбільшої уваги потребує орган зору, бо видиме сприймання світу відбувається тільки за його допомогою (Шк.  Словник української мови в 11 томах
10. зір — Зір, зо́ру м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці. Млак. 4.  Словник української мови Грінченка