краватка
крава́тка 1. галстук (м, ср, ст): Примикав очі, натирав їх долонями й морщив чоло. Зашморгнутий краваткою ковнірець підлазив під самі вуха й давив горло. На долівці лежала пом'ята блюза (Нижанківський)|| = гальсбіндель
◊ червону крава́тку причіпи́ти розбити ніс до крові (ст)||<�червоного> кондуктора пустити
2. вул. мотузка на шибениці; зашморг (ст)||гальштук
Лексикон львівський: поважно і на жарт