кумедія

куме́дія 1. = коме́дія

2. ірон. жіночий статевий орган (Лучук): – Чи ти, бабо, іздуріла, де кумедію поділа? – Чи ти, діду, з дуба впав, ти все там її шукав! (Лучук)|| = кацамонія

Значення в інших словниках

1. кумедія — куме́дія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кумедія — Курйоз, чудасія, сміховина, п! ДИВИНА; ФР. УМОРА <н. кумедія та й годі>  Словник синонімів Караванського
3. кумедія — див. диво  Словник синонімів Вусика
4. кумедія — КУМЕ́ДІЯ див. коме́дія.  Словник української мови у 20 томах
5. кумедія — гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І.  Фразеологічний словник української мови
6. кумедія — КОМЕ́ДІЯ (драматичний твір з веселим, смішним або сатиричним сюжетом), КУМЕ́ДІЯ розм.; ФАРС (у країнах Західної Європи XIV-XVІ ст. — твір легкого, жартівливого змісту; у бурлескному театрі XІX-XX ст.  Словник синонімів української мови
7. кумедія — Коме́дія і куме́дія, -дії (чудасія) куме́дія і коме́дія, -дії, -дією (чудасія), але літер. твір тільки коме́дія  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кумедія — КУМЕ́ДІЯ див. коме́дія.  Словник української мови в 11 томах
9. кумедія — Куме́дія, -дії ж. 1) Комедія — рѣдко въ значеніи литературнаго произведенія, а преимущественно какъ комическое представленіе и въ частности — театръ маріонетокъ. Чуб. VII. 452. Туди люде сходяться дивиться ту кумедію.  Словник української мови Грінченка