люра

лю́ра знев. 1. горілка низької якості (ср)|| = аквавіта

2. погана, неміцна кава (м, ср, ст): А тепер на еміґрації, випивши порошкованої кави із холодною сметанкою, що каву перемінює в люру, запустилися ми в спогади давніх, незабутніх днів (Тарнавський З.))||люрка, хляпіцюра

3. рідка, несмачна їжа; бурда (ст)

Значення в інших словниках

1. люра — Лю́ра: — поганий напій (бурда) [1] — поганий напій [X]  Словник з творів Івана Франка
2. люра — Лю́ра. Бовтанка, рідка юшка, рідка кава. Йдуть до сеї каси майже самі лизуни, що за порцию люри дали би й рідну маму (Б., 1907, 32, 2) // пол. lura — бовтанка, рідка юшка, рідка кава.  Українська літературна мова на Буковині