Микита —
Мики́та іменник чоловічого роду, істота ім'я
Орфографічний словник української мови
Микита —
гр.; пікао — перемагаю. Микитко, Микитонько, Микиточко, Микитка. Найкращий парубок Микита Стоїть на лаві в сірій свиті.. Плечима стелю підпирає, Та дивиться, і замирає, На титарівну... (Т.
Власні імена людей. Словник-довідник
Микита —
Микитиха тісто місить, а Микита діти тішить. Коли супруги помагають собі взаїмно. Микито, чи ти то? Не я то, то мій тато. Коли хто не до ладу відпирається вини. Пустив Бог Микиту на волокиту. Не пильнує господарства, а розволочився. У Микити не купити.
Приповідки або українсько-народня філософія
Микита —
ні сюди́ Мики́та, ні туди́ Мики́та. Немає виходу; нікуди. Товариш Пупишкін сказав: — Совершено правільно (цілком правильно): ні сюди Микита, ні туди Микита… Це участь інтелігенції… (М. Хвильовий).
Фразеологічний словник української мови