моровий

моровий (муро́вий) 1. відважний, рішучий, надійний (ср, ст): Шкода го, моровий був хлоп (Нижанківський); Я таких морових видів в каналі! (Гірний); Тоді його поінформували, що ось українці замордували порядну людину Бережницького. Степан з удаваним задоволенням сплеснув долонями і з усмішкою висловив свою опінію: “То мусили бути мурові хпопа́ки! Ви знаєте, що то був хрунь?” (Мельник)||морований (мурований)

◊ моровий (муро́вий) хлоп → хлоп

2. добрий, чудовий, першокласний (ст): Як зробе баль, ну то муровий. І ціла гебра прикнає там (із пісні)

Значення в інших словниках

1. моровий — морови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. моровий — Пошесний, епідемічний, заразний.  Словник синонімів Караванського
3. моровий — -а, -е. Стос. до мору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. моровий — МОРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до мору. Над Люб'ячем прокочувались важкі морові хвороби, що косили безліч люду (С. Скляренко).  Словник української мови у 20 томах
5. моровий — МОРОВИ́Й, а́, е́. Стос. до мору. Над Люб’ячем прокочувались важкі морові хвороби, що косили безліч люду (Скл., Святослав, 1959, 86).  Словник української мови в 11 томах
6. моровий — Морови́й, -а́, -е́ Моровой. морова губка. Труть для удержанія кровотеченія. Подольск. г.  Словник української мови Грінченка