міняти —
див. змінювати; переробляти
Словник синонімів Вусика
міняти —
-яю, -яєш, недок., перех. 1》 Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. 2》 Заміняти іншим, брати одне замість іншого. || Заміщати що-небудь іншим. || Відмовлятися від чого-небудь, віддаючи перевагу іншому. 3》 Робити іншим; змінювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
міняти —
МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. кого, що. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли... (С.
Словник української мови у 20 томах
міняти —
Заміняв гей за киць. Зле заміняв. Заміняв бика за теля. До бика кажеться "гей", а до теляти "киць." Заміняв крицю за лошицю. Циганська мінянка, сокира за коня. Добре виміняв. Криця—сокира. Заміняв перстенець за ремінемь. Заміняв цінну річ за безвартісну.
Приповідки або українсько-народня філософія
міняти —
міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О.
Фразеологічний словник української мови
міняти —
МІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. 1. Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь; обмінювати. [Андрій:] Він [Т. Шевченко] жив за панщини, тоді, як ото собак на людей міняли… (Вас.
Словник української мови в 11 томах
міняти —
Міня́ти, -ня́ю, -єш гл. 1) Мѣнять. Міняли тихо, та й виміняли лихо. Ном. № 10605. У Київі не женись, а в Ромні кобили не міняй. Ном. № 723. 2) О деньгахъ: мѣнять, размѣнивать. Не буду я міняти сих грошей. Мир. Пов. II. 102. Є гроші, та не міняні. Грин. І. 91.
Словник української мови Грінченка