Лексикон львівський: поважно і на жарт

поважний

пова́жний серйозний, солідний (м, ср, ст): Вчора бачила нашого Ореста: такий поважний пан став, що заледве його впізнала (Авторка)

Лексикон львівський: поважно і на жарт

Значення в інших словниках

  1. поважний — пова́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. поважний — (вартий поваги) шановний, поважаний, шанований; (вік) солідний, статечний; (тон) серйозний; (- пору) урочистий; (- становище) високий, авторитетний; (- справу) важливий, (- причину) достатній, ваговитий; (у рухах) повільний, нешвидкий, неквапливий; (- міру вияву) порядний.  Словник синонімів Караванського
  3. поважний — I авторитетний, важливий, вдумливий, величний, відомий, значний, поважливий, серйозний, статечний Фразеологічні синоніми: вартий поваги: користується повагою; сповнений гідності II див. значний; шановний  Словник синонімів Вусика
  4. поважний — -а, -е. 1》 Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою. || Відомий своєю роботою, заслугами, посадою і т. ін. || Немолодий. || Уживається при звертанні. 2》 Який відзначається вдумливістю, серйозністю (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поважний — Пова́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поважний — ПОВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою. І стали вони між людьми поважними хазяїнами (Панас Мирний); – Держава наша велика, – сказав він, – мова наша мудра і поважна (Н.  Словник української мови у 20 томах
  7. поважний — у пова́жному ста́ні, заст. Вагітна. Пані моя нездужає: вона у поважному стані (Сл. Б. Грінченка).  Фразеологічний словник української мови
  8. поважний — ВАЖЛИ́ВИЙ (який має особливе значення, заслуговує особливої уваги), ВЕЛИ́КИЙ, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИЗНАЧНИ́Й, ПОВА́ЖНИЙ, ВАГО́МИЙ, ВАГОВИ́ТИЙ рідше, НЕМАЛОВА́ЖНИЙ, ЗНАЧУ́ЩИЙ, НЕЗВИЧА́ЙНИЙ підсил., СЕРЙО́ЗНИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  9. поважний — ПОВА́ЖНИЙ, а, е. 1. Який заслуговує, вартий поваги; який користується повагою. І стали вони між людьми поважними хазяїнами (Мирний, І, 1949, 177); Раніше [до війни], бувало, виносили на поріжок школи стіл, накривали червоною матерією...  Словник української мови в 11 томах
  10. поважний — Поважний, -а, -е 1) Почтенный, достойный уваженія. Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю. К. ЧР. 48. 2) Серіозный; солидный. Такий зробився тихий та поважний. Рудч. Ск. II. 162. Поважне обличчя. К. Досв. 127.  Словник української мови Грінченка