посмітюх
посмітю́х 1. вул. безбатьченко (ст)|| = бейлик
2. тюр. кримінальний в'язень, який належить до обслуги (ст): Двері відкрилися, і в них став заспаний черговий, байдужий до всього, й дивився, як “посмітюх” (кримінальний в'язень, упривілейований, ситий – обслуга кухні) роздавав кожному пайку хліба (Казанівський)||посмітюха
3. ірон., знев. людина, яка любить збирати і зберігати різний непотріб (ср, ст): Так де той посмітюх? Ходи сюди. То що за покраяні папірці? Нащо тобі поламані патики і рука ляльки? Негайно викини (Авторка)||посмітюха
Лексикон львівський: поважно і на жарт