протікати —
[прот'ікатие] -айеи
Орфоепічний словник української мови
протікати —
-ає, недок., протекти, -ече; мин. ч. протік, -текла, -текло; док. 1》 перев. недок. Проходити де-небудь, по якійсь місцевості своєю течією. || Переміщуючись, текти в чомусь (про воду або іншу рідину).
Великий тлумачний словник сучасної мови
протікати —
ПРОТІКА́ТИ, а́є, недок., ПРОТЕКТИ́, ече́; мин. ч. проті́к, текла́, ло́; док. 1. перев. недок. Проходити де-небудь, по якійсь місцевості своєю течією. Ой у полі та криниченька, З неї вода рине...
Словник української мови у 20 томах
протікати —
ВИТІКА́ТИ (про рідину — рухатися, виділятися звідки-небудь струменем або краплями), ВИХО́ДИТИ, СОЧИ́ТИСЯ, ТОЧИ́ТИСЯ, ВИТО́ЧУВАТИСЯ, ВИСО́ЧУВАТИСЯ, СЛЬОЗИ́ТИ, СЛЬОЗИ́ТИСЯ, ПРОТІКА́ТИ, ПРОСО́ЧУВАТИСЯ, ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм.
Словник синонімів української мови
протікати —
Протіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. протекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Протекать, протечь, течь. Ой у полю криниченька, вода протікає. Чуб. V. 377. По долинах ріки протікають. Чуб. V. 937. 2) О посудѣ, крышѣ: давать, дать течь. Паша водянка десь у дні протікає.
Словник української мови Грінченка